Розкол християнської церкви 1054 року - реферат

Реферат на тему:

“Розкол християнської церкви 1054 року”

Це надзвичайно складний історичний факт сягає своїм минулим ще в античний період. Рим виховав у своїх громадян почуцття переваги над усіма. Зачарування Римом не тільки збереглося в стародавніх людів, які прийняли зристиянство, але й перейшло до варварів, які поселилися на руїнах Римської Розкол християнської церкви 1054 року - реферат Імпереї. І не чудно. Римська єдина держава, римська культура – це були непорожні слова, а поняття з винятково цінним змістом огорнутий і овіяний славою старенького Риму, єписком Римський віддавна посів видатне положення в Християнській Церкві.

Римський єпископ вважав для себя покликаним дбати “про мир у всьому світі та добробут святих Божих церков Розкол християнської церкви 1054 року - реферат”. У справіі збереження істинного віровчення Римська церква користувалася незаперечним авторитетом. Не беручи постійної живої участі у догматичній боротьбі Слету, папи, тим неменше, напруженро слідкували за нею і ніесли не втрачали можливості своєчасно висловлювати свої думки, які нередко розросталися до величавых трактатів (як, наприклад, томос папи Льва І Величавого Розкол християнської церкви 1054 року - реферат ІV Вселенського Собору), підказати влучні вислови, мовні звороти, котрі могли б розробити тонкоші єретичних систем. Папи майже завжди вдало вставали на бік ортодоксально мислячих входили в їх суине положення, сприяли їм і підтримували їх. Початок суперечностей насамперед на Сході, а потім і у їх відносинах між Сходом і Розкол християнської церкви 1054 року - реферат Заходом був покладений заснуванням Константинопольської архієпископії, а потім і піднесенням її як столичної. До ІІ Вселенського Константинопольського Собору 381 р. першою кафедрою на Сході вважалась Александрійська.

Після згаданого Собору почалася боротьба між Константинополем та Александрією, яка закінчилася остаточною перемогою Константинопольського архієпископа над Александрійським папою на ІV Вселенському Халкідонському Соборі. Ще раніше Розкол християнської церкви 1054 року - реферат, на ІІІ Вселенському Ефеському Соборі, втратила свої переваги Антіохійська кафедра: антіохійський технологічній школі в Соборі Несторія була оголошена анафема, Кіпрська та грузинська церкви отримали автокефалію. З усуненням антіохійського ненства та александрійського монофізитства зміцнилась грецьке православя як таке, що йде середнім шляхом. Звичайно, підвищується роль і Константинопольської кафедри. Після Халкідонського Собору Розкол християнської церкви 1054 року - реферат константинопольський архиєпископ і канонічно, і фактично став першим на Сході. Така ситуація склалася не в останню чергу і завдяки Римським понтифікам Папи з побоюванням слідкували за піднесенням нової столиці й співчували Антиохійському та Александрійському патріархам. Але догматична істина вимагала від их принцепової позиції і в канонічних питаннях.

Незважаючи на те Розкол християнської церкви 1054 року - реферат, що канони вказували Константинопольському архієпископу місце після Римського папи, в “Новенькому Римі” стали розуміти “мета” (після) в значенні хронологічному, а не розрядному. Константинопольські першоієрархи, спираючись на підтримку візантійських імператорів, стали домагатися якщо не переваги, то щонайменше рівності в справах з Римськими єпископами, такоїж юрисдикції на Сході, яку Рим Розкол християнської церкви 1054 року - реферат мав на Заході.

На противагу цьому в Римі все більш разумеется формувалося цілком визначене розуміння папства як особливих, встановлених Богом прав Римського єпископа у всій Вселенській Церкві. Зростання папізму особливо посилилося з падінням Західної і Римської імперії, если Римська Церква залишилася єдиним світочем у хаосі, що охопив Західну Європу Розкол християнської церкви 1054 року - реферат. В творах папи Льва І Величавого теорія абсолютного папського примату була вже виражена з максимальною чіткістю. За часів папи Льва ІХ з’явився фальшивий документ DonatioConstantini, в якому начебто імператор Константин визначив канонічні права папи над всією Християнською Церквою.

Приблизно з ІХ ст. у Римській Церкві починає формуватися Розкол християнської церкви 1054 року - реферат догмат про безпомилковість повчання папи в справах віри та моралі, якщо він гласить з кафедри (excathedra). В свою чергу Константинопольський патріарх Фотій сформулював у своїй “Епаногозі” вчення про царську та патріаршу владу. Фотій наголошував на тому, що “патріарх є живим і духотвореним образом Христа, який всіма своїми вчинками Розкол християнської церкви 1054 року - реферат та словами виражає істину”.

Неважко помітити, що обидві тенденції суперечили тому розумунні цер­ковного устрою, яке склалося в епоху Вселенських Соборів.

Різко загострилися відносини між Римською та Константинополькою церквами в період правління патріарха Фотія (857—869 рр., помер у 897 р.). формальним приводом до цього загострення стали претензії Великої Церкви на юрисдикцію над Болгарією. Але Розкол християнської церкви 1054 року - реферат фактично непомірні амбіції патріарха Фотія, який у 879 р. оголосив для себя Вселенським патріархом і домагався створення теократичной монархії, вважаючи для себя єдиним кандатом на голосування в ній (пізніше, в ХІ ст. спробу оволодіти крім духовної, також і державною владою зробив Михаїл Керулларій). Патріарх Фотій вперше сформулював обрядові та догматичні Розкол християнської церкви 1054 року - реферат відмінності Римської Церкви від церков Східних.

Останнє зіткнення Візантії з Римом склалося в середині ХІ століття і означало повний розрив між Римською та Константинопольською Церквами, який пізніше було названо Величавым церковним розколом. Константинопольський архієпископ Михаїл Керулларій (1043—1508 рр.) надзвичайно енергійно прагнув підкорити собі Александрію, Антіохію та Єрусалим й одночасно зрівнятися Розкол християнської церкви 1054 року - реферат в правах з Римським папою. Як і патріарх Фотій Михаїл Керулларій огортає свої домагання догматичною оболонкою. Воднораз у листі до папи Льва ІХ (1048--1054 рр.) патріарх пише, що він згоден називати папу Вселенським патріархом (хоча Римський єпископ був так званий ще на Халкідонському Соборі) підтримувати єдність, навіть Розкол християнської церкви 1054 року - реферат не звертаючи уваги на догматичні та обрядові відмінності (які не мають принципового значення), але папа визнає Константинопольського патріарха рівним йому в канонічних правах.. і хоча папа Лев ІХ на той час потребував союзу з Візантією проти норманів, однак честь Римської кафедри для нього була вища над усе. Лев ІХ відправив у 1054 р Розкол християнської церкви 1054 року - реферат. до Константинополя кардинала Гумберта (найосвідченіщий теолог і каноніст того часу) канслера Фрідріха, архієпископа Альмафійського Петра. Візантійський імператор Константин ІХ, прагнучи примирення сторін влаштував колоквіразум між кардиналом Гумбертом і богословом Студійського монастиря Нікитою, тому що сам патріарх Михаїл Керулларій був слабым теологом. В итогі диспуту Нікита визнав свою поразку Розкол християнської церкви 1054 року - реферат, але патріарх продовжував наполягати на своїх притензіях і підбурювати люд проти римських легатів. Був скликаний Собор і патріарх вказав місце папським легатам позаду грецький архієреїв, що було порушенням канонів і порядку диптиха. Тоді під час патріаршого богослужіння 15 липня 1054 р. кардинал Гумберт, архієпископ Петро та кнцлер Фрідріх поклали на Розкол християнської церкви 1054 року - реферат вівтар Софіївського Собору буллу ескомунікації та анафеми щодо патріарха і його прихильників, яку вони склали як повноважні представники вже померлого на той час папи Льва ІХ. Після цого вони залишили столицю. Михаїл Керулларій запросив на їх новий колоквімозг, передбачаючи вчинити над ними розправу руками підбурюваного натовпу. Імператор Константин ІХ Розкол християнської церкви 1054 року - реферат, відчуваючи щось недобре, вимагав власної присутності на диспуті, але тоді патріарх сам відмовився від колоквімозгу. 20 липня 1054 р. Михаїл Керулларій зачитав текст анафеми Римській Церкві. Сам патріарх вважав це остаточним розділенням церков, але Александрія, Єрусалим і особливо Антіохія продовжували підтримувати тісні стосунки з Римом. Папа Стефан ІХ (1057—1058 рр.) та імператор Священної Римської Розкол християнської церкви 1054 року - реферат Імперії Генріх ІІІ запрошували Константинополь до єднання, на що Михаїл Керулларій відповів відмовою.

З другої половини ХІ ст. Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський патріархи розривають відносини з Римом, тому що єднання з Римською Церквою означало повну втрату автокефалії, перетворення на єпархію Римської Церкви. Пісдя смерті Михаїла Керулларія Розкол християнської церкви 1054 року - реферат Константинопольські першоієрархи повертаються до розуміння устрою Церкви, яке склалося в період Вселенський Соборів. У итогі сформувалися два головних напрями в Християнстві:

Католицизм, представлений Римською Церквою;

Православ’я репрезентоване рядом Східних церков.


rr-ssrrrs-sryorryorryo.html
rr-ssrsssrryo-16-ryo-17-rrrrsrrsrrrrrr-rrrsr-rr-srrrrrryosrsrryos-srsryorrsrss-ryo-rsrssssrss-rsrrrs-sssrrryosr-11.html
rr-ssrsssrryo-16-ryov17-rrrsr.html